Вы здесь: Вета Базюк — авторские произведения » Метка ‘Роман’
Поцілунок. Закохана. Розділ 2
На щастя ніхто не будив сьогодні з самого ранку. Хоча, як дзвонить він, то мозок не знає з чого почати про все розказувати. А свідомість ловить його голос і аналізує, малює, додумую «як він, в чому одягнений, який настрій, яка буде розмова».
Трохи відлунням відчутно відсутність любого її душі чоловіка, її най-най-най кращого. Руки міцно стискають телефон, розум підказує «не час, почекай, хай він подзвонить». Замріялась, згадала перший поцілунок.
Скарб моєї пам’яті
— Зробити тобі каву?
Ми можемо планувати свої успіхи і зустрічі, але іноді прості, та такі приємні речі є найтеплішими спогадами. Хоча здавалося до цього вже куштувала різні смаки кави в ресторанах, кафе та різних містах. Але цієї фрази не очікувала.
Лечу до тебе
Її легкі, золотисті під променями сонця локони, як легкі хмаринки у сонячний день обрамляли обличчя, що по дівчачому від щастя дивилось на небо. Чому вона така щаслива? Чому дивиться на небо? В чому сенс цих поглядувань, що нагадують бесіду?
Він і вона
Вона не чекала нічого подібного, наче все і так прекрасно, куди вже краще. І тут подія, на якій вона зустріла його. Рухи, жести, музика — це було неперевершено. Просто так піти не познайомившись вона все таки не змогла. Далі було фото, невелике знайомство. А далі. Вже трохи згодом, майже вночі отримує повідомлення:
Тепла зима
Тепла зима І навіть люта зима може бути теплою, коли тебе люблять, чекають і зігрівають почуттями через величезну відстань. Але ця історія не про кохання на відстані, а про двох людей, які обрали одне і теж місце для своєї зими та відпочинку. Задля зміни в житті і здійснення мрій в казковому місті. […]
Чуткое приключение
НАЧАЛО Мы встретились глазами, внутри что-то дрогнуло, наверное, влюбились, но мы об этом не желали думать, забыли и отложили свои чувства на потом, не планируя быть вместе… ВТОРОЙ ДЕНЬ И сегодня я опять иду к тебе, и если ты предложишь мне отношения — я откажусь, полагаясь на благоразумие и рассудок. Но ты не дал мне […]
Роман «Плач дождя» Глава 4
-Лар -Что с тобой, Сонь? Опять болит. Дать тебе таблетку? -Да. Лара протянула Соне таблетку и стакан воды. И продолжила разговор: -Ты любишь капитана? -НЕТ! -Тебе он хоть нравится? -НЕТ! -Но тебе же приятно с ним общаться? -Нет, ни каких приятностей. Обычный разговор. Я не буду с ним. -Точно? -Да, Лар, точно! Я не могу […]
Роман «Плач дождя» Глава 3
На следующий день вечером позвонил какой-то номер тоже зарубежный , но …это не она…- Здравствуйте … Максим Валериевич?! Это Антонио — капитан корабля. Мне поручено сообщить Вам, что она не могла вчера договорить…
Роман «Плач дождя» Глава 2
Ему без неё было так одиноко и грустно, хотя у него много близких и дорогих людей, которым он нужен и важен, которым важно его настроение, и многим важно его материальное состояние.
Роман «Плач дождя» Глава 1.
Написано это не для большого круга читателей. А для одного очень важного ей человека, который берет в ее жизни большое участие, играет главную роль в смысле жизни, да и вообще в жизни.
Звоните: 38(063)602-22-12 Евгений
Для отправки комментария необходимо войти на сайт.