Далекий
Моменти, що приваблюють
Про кохання на відстані, в соціальних мережах, нестабільний секс і бажання відчути фізично — буде саме ця романтична і життєва історія.
«— Я скучив. Мені так подобається твоя сексуальність, твоя наполегливість, твоя відвага, а ще відвертість і відкритість у дуже інтимних питаннях. Я уявляю твою сексуальність зараз, і пам’ятаю, яка пристрасна. Ти мене інколи нереально збуджуєш навіть на відстані, але інколи відштовхуєш, і складно зрозуміти, чим напевне. Мабуть наполегливістю, сильним характером.
— Тому що немає віддачі, і ще більше — слів, адже не варто бути жадібним на почуття, і як є почуття до когось, то вони не тільки твої, от що варто пам’ятати, і не ігнорувати любов, бо старанність замінить думка, що все даремно і без сенсу. Кохані люди повинні дарувати легкість і натхнення та продуктивність у справах та творчості, а нам доводиться все обговорювати, хоча це теж момент який важливий у стосунках.
— Давай, поговоримо. Що тобі приносить задоволення, збуджує, приводить у екстаз? Бо моя прелюдія буде затяжною. тому поки я дійду до своєї сексуальної ролі, то пройде трохи часу.
— Я можу бути грубим у сексі для ще більшого збудження. Все буде в особливий момент. Не очікувано, бо твої слова про почуття перетворились у приємну очікувану норму. А все має нести особливу емоцію, яку ти будеш переживати вперше, або це будуть шалені почуття. Обіймаю, але більше хочу, ніж обійми. Мені здається, ти знову скучила, і тобі хочеться зайнятись текстовим літературним сексом зі мною.
Мовчання і:
-Так… да-а-а. — і сердечко».
Щодня, а може чого більше — щоночі фанатичні і ідеалістичні люди за смартфоном чи ноутбуком роблять один одного щасливішими, чи вкрай нещасними, будуючи в мережі і сітках свої дороги і хиткі почуття. Допитуються, намагаються сподобатись та вірять.
Але, отримуючи залежність, ми стаємо такими неповноцінними, чекаємо і залежимо, проживаємо життя з поспіхом в нових очікуваннях задля нової «дози кохання» хоч в тексті, того почуття чи бажання, солодких зізнань, підтримки і віри в нас самих же.
І є велика проблема – очікування. Очікування, як і страх, вбиває час, вбиває нас. Як кажуть — не зачаровуйся, і не розчаруєшся. Так і з цією історією. Солодко, а потім вже не те, приємно, а в один із днів боляче, і взаємної робити та старань немає.
Тому, перед тим, як іти в мережу по стосунки, чи взагалі їх будувати, потрібно вірити в щастя, але трохи думати, чи є у вас сили не втопитись в ідилії, яку самі ж видумали. Варто вміти переживати самотність, і самим же себе, як компаньйона, уміти сприймати, подумки розуміти, дивлячись у дзеркало.
Навчіться бути повноцінними — це проблема усіх нас, і моя також. Любити себе так, щоб часу для себе було занадто багато приділено, роботі, хобі, зовнішності і навчанню, щоб, горюючи, ви не сиділи з поглядом в екран, а жили, продовжили існувати окремо, без тої, такої потрібної і очікуваної порції лестощів.
Глянули на себе ще раз, посміхнулись, будучи всім задоволеним і щасливим, не дивлячись на оточуючий людський фактор, погоду чи змодельовані ситуації — серії.
Вєта Базюк.