Обіцяю

Обіцяю не любити більш ніколи-ніколи,
Адже, як ти знаєш, уже всім відомо,
Час і сили втрачаєш, невгамовно
Думаєш пишеш, лише щоб забути… а поки

Як годиться, по іншому бути.
Щасливо, просто лежати
Обійнявши коліна про нього згадати,
Про ті цілунки й жахливі розлуки,
Згорати від щастя і скуки.

Фразами чути лестиві слова,
Може й не бути ще днина одна,
Але не марно все в світі стається,
Уроком новим в житті обернеться.

Спомином у спомин, і днини у рік,
Ми повернулись, всьому поперек
Долі, що стрімко змінює все
Ми доведемо — можливе усе.

Відлунням красивим в чиїхось словах
Будемо чути близькі імена.
Ох, в тебе чудово, а в мене прекрасно
Далеке від реалії щастя.

Але є приємність і близкість така
Знати і думать, що все не дарма.
Строїти плани, будувати життя
І знати — ти поряд, і є майбуття.

Можливо банально, невміло пишу,
Але знай, коханий, що цим живу.
Не проста, ідеальна. По свому, одна,
І ніхто не зуміє, знати — як зна….

Я можу буть різна, по свому сумна,
Можу від щастя стрибати, чи шукати слова.
Просто би знати, почути іще…
те що ти скажеш — лише МОЄ.