Без зупинку

Пишу рядки, а час вже зупинитись

Я знаю, все це — жах, і часу марнота.

Смієшся ти, і той хто вирішив читати — посміхнеться

Але це те що є, це з серця.

І я не вічна, і наш час,

І може я не стану тою,

що у книжках назвуть людей слугою.

Так я одна така, одна, і навіть вірю,

Що десь ще рік чи два, і ми вже по іншому з тобою…

Ти є, ти тут, ти поки в серці.

Але ти добрим будь, у серця теж є дверці.

Об щирість і відкритість не зламай ти крил,

Лети, будь, чесним-ти такий один.

Обіймів рук твоїх і сили поцілунку —

Ніхто б не оцінив такі прості дарунки.

Відчути, зрозуміти, зберегти,

Любити, просто мріяти й цвісти.

Я можу так, я знаю, й ти

Хотів любові й простоти.

Але все так як є, і все ж життя.

Цінуй його, мене, і вірмо в почуття.

Рікою ллються ці палкі чуття.

Давай прощатись, час іти.

В житті є час, і плани є.

Та не сумуй, ще буде  все,

разом стрічатимемо день,

і ранок розцвіте.

Вєта Базюк