Вірш

Щось чули, бачили, ішли

То прямо, то звертаючи ліворуч.

Наші дороги знайшли мить,

І зовсім поряд стали.

І день і ніч – так місці

Нас зводять і розводять

І в ніч яскраву віщі сни

Нас манять,  манять.

І ти чекай, і я чекаю.

А ти пиши, дзвони, я знаю

Ти є, ти точно в мене є,

Тобі я довіряю.

Роки пройшли, і в слушний час

Я бачу, ти чекаєш.

Стоїш схвильовано, і так до мене  підступаєш.

Із квітами слова… та я не чую.

Дивлюсь так прямо, нема слів

І кажу почуття я в душу,

Бо все дарма, бо все намарно

НІ сил а ні слова не кидай ти задарма.

Я дякую, і я ціную,

Люблю і миттю разом дорожу.

Та ти не той, тобі я цього не скажу.

Квітки давай, прощай, бувай — це наша карма.

Вєта Базюк