Два життя

Два життя

Якось мені вдалось помітити звичайну історію з життя собак  з іншої сторони, і прочитати їх думки.

Під ворітьми, виривши ямку по-глибше після смачного сніданку, який приніс хазяїн, влігся пес, якого звали Топ, і вдивлявся із подвір’я на дорогу. Він роздумував про життя, і про своє становище.

Аж раптом повз нього, за машинами побігла інша собака. Вона була трохи втомлена і розгублена, але ж вільна.

«Як же їй добре. Вона не прив’язана, бігає куди їй заманеться. Вона вільна. А я в неволі…»- подумав Том,  і важко стало йому на душі. « Як мені хочеться теж бути вільною».

В той же час вільна собака від  суму, знеможено, з останніх сил бігла і думала про своє важке життя, і мріяла знайти собі  господаря.

Так часто і в нашому житті. Ми думаємо про погане, притягуючи його, бачимо погане, і нічого не змінюємо, і живемо не тут і сьогодні, а можливо зовсім не своїми мріями, а нав’язаними стереотипами: «треба так».

І от, набридло бути на ланцюгу першому собаці Тому, що мав господаря, і був завжди нагодований. Він вирішив покінчити з неволею. Зірвався з прив’язі, та з усіх сил побіг в одну із сторін, думаючи, що завжди зможе повернутись.

А час не повернеш.

І тут друга, зовсім без сил собака, вже ледве пересуваючись дійшла до тієї ж самої брами. На диво, це були перші ворота, які вона помітила (але ж вона пробігала тут? Так?).

Сіла собака безнадійно, вмовляючи себе перепочити, може й доля всміхнеться.

Так і сталось. Вийшов господар з мискою, повною їжі для свого чотирилапого друга, а того немає, ланцюг на землі, а ошийник навпіл. Так він і зрозумів, що втратив свого «охоронця».

А тут бачить — сидить інша собака по іншу сторону паркану, а з під воріт лише лапи видно. Вийшов, пригостив, запросив зайти.

І долі в обох собак змінились.

Перша, домашня собака, що втекла від господаря без ошийника, була спіймана і віддана чи до притулку, а чи на знищення.

Вона не була пристосована до такого життя, а тому попалась в руки поганих людей.

Як ви думаєте, що сталось з іншою собакою?

Друга, вільна  від народження собака, поживши трохи на прив’язі, з смачною їжею кожен день, все ж таки сумувала за свободою.

Одного разу не стерпіла прив’язі, і теж покинула домівку і ситну їжу, в пошуках нових доріг, зустрічей і життєвого досвіду.

А висновок простий: виберіть для себе те, що потрібно саме вам.

Цінуйте своїх «господарів» життя, тих хто Вам допомагає і піклується. В дитинстві це батьки, пізніше друзі. Адже вільне життя воно важке і самотнє, а друзі і допомога важливі, тому відданість — надзвичайна риса. Відданість у відносинах і справах.

На щастя, ми живемо на Планеті з міліонами людей, і що ще краще, відвідуємо саме ті «Планети» і кола, де нам раді, і де нам приємно. Давайте товаришувати.

Автор Вєта Базюк