Ти поряд

Ти поряд і мені добре. У кімнаті пахне цвітом гілок, які стоять у вазі замість звичних квітів. Моє тіло активно готове до дня після вранішньої пробіжки та масажу. Тіло ще памятає вологу води, яка спочатку зігрівала, а потім активізувала контрастом.

Я не фарбуватимусь сьогодні, ти любиш так. Огорнусь мережевним комплектом білизни, аби під твоїми пальцями був рельєф з візерунків… Аби твої дотики долали барєр між мереживом і моїм тілом. Зазвичай я змерзаю, але зараз в мене приємне хвилювання, і тепло навіть в вітряну погоду.

Серце бється швидко, очікування стає нестерпним, я чекаю, дослухаюсь і думаю: а де ж твої очікувані кроки? І знов кидаю погляди на дзеркало… Чи все якомога краще? Зовсім скоро це дзеркало буде бачити нас удвох… І цілуючи тебе я навмисне поверну тебе, аби ти бачив, як наш поцілунок і тіла виглядають збоку.

І от… я чую, як ти натискаєш ручку дверей… Заходиш. Я стримуюсь, аби не підбігти до тебе зараз… Сьогодні хочу, аби ініціатива була твоя… І ти підходиш. І я лише в твоїх обіймах….Я відчуваю долоні на спині. Ти притискаєш, підіймаючись то вверх, то вниз. Ти поряд і мені добре…

Я підіймаю на тебе погляд. І думаю, як мало я кажу про свої почуття. А чи відчуваєш ти мою любов навіть коли я не говорю це? Чи розумієш наскільки це серйозно і незмінно для мене? Чи розумієш свою цінність і значимість.

Ти поряд, тому я кажу:

• Я люблю тебе, люблю кожним поглядом, дотиком, коли обіймаю… коли ми говоримо про все на світі — і тоді я люблю. Коли не поряд — теж люблю. Певно так було задумано і створено. Щоб у тебе була я, а у мене ти.
  І що кажеш у відповідь ти?
  Цілуєш мене…

• Я ж в свою чергу в житті дуже обережна, ношу маску, дезинфікуюсь, а речі я і раніше часто прала, тому все максимально гігієнічно, аби ми ще довго могли цілуватись і жити;)

• Я хочу послухати твоє серце… ні, стоячи не зручно. Лягаю поруч у твої обійми. Тому чудово відчуваю тебе, поглажую, цілую. Хочеться частіше бути поруч. Я люблю тебе, це не змінно.
  
• Мені здається я втрачаю свою невимушеність, тобто неактивну поведінку очікування, ініціюю і все більше говорю про те, що бажаю. Моя стриманість змінилась поспіхом жити, бо все, що може бути нами прожито і зроблено ми маємо зробити.

• Діяти якомога швидше. Чим раніше ми відверто говоримо про бажання і почуття тим більше здійснено таких дій. І порахувати поцілукнків і обіймів я вже не можу. Їх багато… А було так чудово і хвилююче відчувати перший і наступні… А могло б нічого не бути, і про це думати жахливо. Моє життя було б позбавлене такого сильного почуття, почуття, яке не вдалось змінити і забути.
• Тому тепер я, певне, здаюсь менш ніжною, але моє ставлення і турбота стаюсь лише сильніше. Ціную те, що ти поруч. Ти поряд і мені добре. Ти дуже цінний для мене, для світу. І я знову цілую… тепер ти цілуй.