НЕ випадково

Після складного, але прекрасного дня, повертаючись із зустрічі додому… їх погляди зустрілися.

Він прямував з офісу до авто, можливо був в думках про відпочинок, але подивився на неї, і на мить зупинився.

Вона помітила його погляд і зацікавленість і посміхнулась, продовжуючи іти йому на зустріч, бо так склалось — вони прямували з протилежних сторін вулиці.

Згодом він продовжив підходити до авто, відкривши задні двері, аби поставити речі, запитав її:

— Ви зі мною?

— Поки що ні — відповіла йому незнайомка, що була зовсім поруч.

— А чому?

— Бо ми не знайомі — відповіла вона і покрокувала повз нього.

— Невже?

Вона зупинилась і дістала візитівку, хоча вже пройшла повз нього, і протягнула йому.

-Тепер уже познайомимось — сказав він і глянув з цікавістю.

«Що це за здатність помічати особливих людей, цінних, впливових?» — подумала вона і посміхнулась, почавши розповідати про себе. Далі він ще питав деталі і вона продовжила говорити про свої справи.

Потім він простягнув візитівку, і ще не взявши її в руку вона прочитала…

-Класне ім’я — сказала емоційно заміть зваженого «Приємно».

 -Тоді до зустрічі!

-На зв’язку!      

І хто, гадаєте, має питати/дзвонити перший?

Не важливо!

(У Вас теж таке буває? Обираєте, з ким знайомитись, чи випадково зустрічаєте? Яких людей вам щастить мати поруч? Ви ж знаєте, що друзями можуть бути і чоловіки, і що спілкуватись важливо?!)

Нічого не трапляється випадково, для кола друзів, для спілкування, щоб обмінятись історіями про життєвий шлях, мати спільні справи…

Бути корисними, чи просто іноді вітати зі святами — Важливо.

Будьте близькі з Всесвітом. В цьому є сенс.

Вєта Базюк.