Вы здесь: Вета Базюк — авторские произведения » Архив ‘Українськомовні’ Категория
Казка про маленького слоника
Жив своїм слонячим життям малесенький слоник, він був дуже маленьким і як усі малята захотів морозиво.
Морозиво МО
Цілий день і цілу ніч із молока корів робили морозиво. І врешті решт суміш налили в вафельний стаканчик та заморозили. Звали морозиво — Мо. Одягнули в обгортку і сховали у ящик.
Верное решение
вывод такой: плевать на чужое мнение. Или ты имеешь свое мнение, или чужое мнение имеет тебя…
Освідчення
В його супроводі вона відчувала себе надійно і убезпечено. Йому можна довіряти, як таємниці, так і себе. Зазвичай, заплющивши очі на її руку лягали подаруночки у вигляді обручки чи браслета, та цього разу вони кудись їхали.
Дорогий
Обіймайте, якщо тягнеться серце і руки. Життя тече, залишаючи твій післясмак… Емоції — це вічне, те що по справжньому наше. Вєта Базюк Лист за пів життя — як сенс буття. «Вже не одна історія написана про тебе і для тебе… не один роман, та ти для мене все ж — ДОРОГИЙ. Безцінний. Хто знає, […]
Тепла зима
Тепла зима І навіть люта зима може бути теплою, коли тебе люблять, чекають і зігрівають почуттями через величезну відстань. Але ця історія не про кохання на відстані, а про двох людей, які обрали одне і теж місце для своєї зими та відпочинку. Задля зміни в житті і здійснення мрій в казковому місті. […]
Чуткое приключение
НАЧАЛО Мы встретились глазами, внутри что-то дрогнуло, наверное, влюбились, но мы об этом не желали думать, забыли и отложили свои чувства на потом, не планируя быть вместе… ВТОРОЙ ДЕНЬ И сегодня я опять иду к тебе, и если ты предложишь мне отношения — я откажусь, полагаясь на благоразумие и рассудок. Но ты не дал мне […]
Обіцяю
Обіцяю не любити більш ніколи-ніколи, Адже, як ти знаєш, уже всім відомо, Час і сили втрачаєш, невгамовно Думаєш пишеш, лише щоб забути… а поки Як годиться, по іншому бути. Щасливо, просто лежати Обійнявши коліна про нього згадати, Про ті цілунки й жахливі розлуки, Згорати від щастя і скуки. Фразами чути лестиві слова, Може й не […]
Жовтню
І знову з чистого листа… Скінчився місяць, як почавсь… Режим, чекання, сумніви, думки, В очах кохання, спомин назавжди… На щастя новий місяць, новий шанс, Хоча побільше холоду й вітрів. У планах записник, але є час Для над важливих, для подій, Для нас.
Надихай мене,
Надихай мене, надихай, І вірші пишуться, киплять слова, Гарячим спомином моя душа Огорнена, в ній теплота…. Твоя наповнена, до країв твоя Віддана, закохана і все чека… Руками охоплена, твоєю я Стаю незвичайною, паморочиться голова… Я памятатиму, і попри все На каву чекатиму лише тебе. Красою огорнуті будуть чекать Дороги і вулиці нас, і чай. Віршами […]
Звоните: 38(063)602-22-12 Евгений
Для отправки комментария необходимо войти на сайт.