Архивы Українськомовні - Вета Базюк - авторские произведения

Вы здесь: Вета Базюк — авторские произведения » Архив ‘Українськомовні’ Категория

Про кохання

Тож дійсно любов — це мистецтво, а не те, що ми звикли бачити навколо, жалюгідний обмін чи навіть обман. За квітку і комплімент, дехто ладен на близькість у перший день та пам’ять назавжди (якщо вони при пам’яті), жалкування або ж вмовляння себе, що нічого страшного, «на помилках вчаться» з ними продовжує жити. Та краще вчитись не на своїх помилках. Не поспішати, а краще дивитись і спостерігати за парами, чи за залицяльниками без очікувань.

Чи буде продовження

День починається особливо, коли кур’єр привозить квіти, робочий стіл або столик з парфумами біля ліжка стає яскравішим, а погляд на квіткову композицію дійсно здатен викликати прихильність до того, хто надіслав.
В квітах не обов’язково листівка, або вона не обов’язково підписана саме його рукою… головне — його увага і вміння знайти час, потішити її, хоч і віддалено.
І дійсно, є стосунки різного рівня:

НЕ випадково

Після складного, але прекрасного дня, повертаючись із зустрічі додому… їх погляди зустрілися.
Він прямував з офісу до авто, можливо був в думках про відпочинок, але подивився на неї, і на мить зупинився.
Вона помітила його погляд і зацікавленість і посміхнулась, продовжуючи іти йому на зустріч, бо так склалось — вони прямували з протилежних сторін вулиці.
Згодом він продовжив підходити до авто, відкривши задні двері, аби поставити речі, запитав її:

Бути чужою

Я ніколи не вийду за тебе заміж. Ми ніколи не будемо жити разом. Ми ніколи не будемо сваритись, принижувати і ненавидіти один одного. Ми ніколи не будемо ні разом, ні окремо. Просто будуть ми, не дивлячись на обставини. Я буду близькою, але не зовсім. Буду на відстані, але іноді щасливою. Я просту буду завжди поряд в твоєму житті. Через таку чужу але своєрідну близькість ми не втратимо один одного і не зіпсуємо наші стосунки.

Ти просто кайфовий

кофе

Ми можемо планувати свої успіхи і зустрічі, але іноді прості, та такі приємні речі є найтеплішими спогадами, хоча здавалося до цього вже куштувала різні смаки кави в ресторанах, кафе та різних містах, але цієї фрази не очікувала.

В нас було літо

chasy

Зовсім скоро буде люта зима, крізь шибки вже не видно силуети, крижинки приховують бажане, очікування не виправдовуються, а очі та тіло так хочуть його, його одного.

Лист до Святого Миколая

В дитинстві до мене ніколи не приходив Миколай. Батьки сказали його не існує. Казали, що Він ніколи не приходить, Не виконує ніяких бажань і нікому нічого не дарує.

Лечу до тебе

Її легкі, золотисті під променями сонця локони, як легкі хмаринки у сонячний день обрамляли обличчя, що по дівчачому від щастя дивилось на небо. Чому вона така щаслива? Чому дивиться на небо? В чому сенс цих поглядувань, що нагадують бесіду?

Він і вона

Вона не чекала нічого подібного, наче все і так прекрасно, куди вже краще. І тут подія, на якій вона зустріла його. Рухи, жести, музика — це було неперевершено. Просто так піти не познайомившись вона все таки не змогла. Далі було фото, невелике знайомство. А далі. Вже трохи згодом, майже вночі отримує повідомлення:

Ми з тобою

Вона відкрила очі, замість слухати тіло і відчуття — глянула… Вона сиділа на ньому зверху, на тілі геть обмаль тканин. Він поклав руки на її коліна…