Дорогий

  • 237 просмотров
  • Ляля на YouTube

     

    Обіймайте, якщо тягнеться серце і руки.

    Життя тече, залишаючи твій післясмак…

    Емоції — це вічне, те що по справжньому наше.

    Вєта Базюк

    Лист за пів життя — як сенс буття.

    «Вже не одна історія написана про тебе і для тебе… не один роман, та ти для мене все ж — ДОРОГИЙ. Безцінний.

    Хто знає, що ти думав тоді, коли ми познайомились і спілкувались якийсь час, неоднозначність, одна неоднозначність — на щастя — в минулому.

     

    Ми могли зустрітись, але все сталось швидко і так не плановано. Я чекала, і в черговий раз перевіряла долю, натискаючи цифри, відміряючи час від пробіжки та інших зайнять на спортивному майданчику.

     

    І от  ті обійми, перші твої щирі, палкі обійми, яких  хотіли, певне, обоє… Ти обійняв мене так міцно, узявши в оберемок лише однією рукою, дав відчути, що ти пристрасний, мужній, сильний і надійний. І я після того слухала пісню про обійми аж до мурашок, ту, яка мене занурювала у спогади, у відчуття.

     

    Не один день я думала, що ця  історія не втрачає цінності, крізь роки це кохання все палкіше, і тремтіння від щасливих хвилин з тобою дорожче усіх подарунків. Хоча іноді мені здається, що це кінець, бо немає відповіді на мої почуття, і я думаю, що ти мене не кохаєш.

     

    Якось скупо і неохоче починаю цю книгу, але впевнена, вона буде надзвичайною завдяки основі — цим почуттям, що уже в історії наших життів. Але це початок, початок стосунків, визнання почуттів і їх прояв.

     

    Радіо

    Під звуки музики я часто пишу, писала раніше тобі,  і під ті самі, важливі нам пісні я пишу і зараз, посміхаючись іноді від думки, спогадів, або засумую в очікуванні.

    Птахи — вони, виявляється, і взимку співають, чи, як кажуть — щебечуть.

     

    7:30 ранку, ти однозначно не спиш, а я з думками про цей роман і не лягала. Ти надихаєш, підтримуєш, а ще так сильно збуджуєш, що довго не до сну… Після твоїх пристрасних обіймів залишається писати чергові відверті сцени, передаючи почуття, та ні, все це я гарно зберу в цю нашу книгу.

     

    Перший роман мій  був депресивним і таким, ще зовсім дівчачим, повним мрій і відчайдушних кроків. Тому чудово, що у тебе не вистачило часу прочитати рукопис, а в мене терпіння передрукувати, тому нехай залишиться те в минулому. Хоча може з часом ти перечитаєш мій записник…мої листи.

     

    Я інша, все тепер більш обмірковую, але стала помічати, що з часом я все більш  погоджуюсь з тобою, розумію, вчусь твого розуміння речей і відношення. Однозначно… Спокою твого і розсудливості…

     

    Замісто колишнього «незадоволення», що все не по  моєму, не як я хотіла, я розумію, що так як є — буде краще. Так, як скажеш ти. Тобі в мені вдалось викликати покору – те, що ніколи не вдавалось  нікому, терпінням чи може розумінням, і час нам у цьому допоміг. Але я хочу тебе, знов і знов, чекаю митті.

     

    І тепер як і раніше. Наші зустрічі дуже очікуванні. І з часом мої почуття не зникають, а не аби як міцніють. Твоє відношення до мене інше, ти рахуєшся з моїми бажаннями, і навіть ідеш на поступки та ведешся на мої хитрощі з своєю, такою гарною посмішкою. Чуєш про що прошу, слухаєш, про що говорю, а розумієш одразу, навіть швидше, ніж я поясню…

     

    Ще, за що я тебе кохаю, то це за мудрість (чи це привілея років, чи ти був таким завжди?!) ти можеш сказати, сказати так, що я знаходжу підтримку, відповідь, але іноді було і по іншому. Було так, що я чекала щирість і зізнань, а отримувала чергову закритість. Типу «досить», типу «стоп»… і намагалась забути, намагалась без тебе, але ніяк. Тобі все пробачаю. Тебе одного кохаю.

     

    Твій погляд для мене такий потрібний, та що там, наші погляди, вони такі взаємні, а я вчусь читати по очах, але не можу… раніше нічого не вдавалось зрозуміти, але вже вдається відчути.

    Тому кажи, кажи більше, кажи про почуття, і я більше, чи може менше писатиму… Дивись на мене… а я на тебе, і нехай так буде завжди, лиш ми і наші світи, що переповнені коханням один до одного.

     

     Я дивлюсь… дивлюсь по різному, з сотнями тисяч емоцій та літер, що звертаються до тебе зараз:  «Будь поруч», «Обійми», «Ти так мені потрібен», «Ти — моє все». Іноді я прошу тебе подумки: «Підтримай», «Врятуй», «Допоможи», «Повір, підбадьор, похвали».

     

    Але попри все цей мій погляд такий сексуально голодний та нестримний, не дивлячись на час, події і людей, що в моєму житті зараз наводять лад чи безлад. Попри все — бажання одне — ТЕБЕ. Тебе хоч трохи більше поряд, тебе обійняти, тебе цілувати, і з тобою на ліжку лягти. Все, що хочеш ти.

     

    Дотик — просто до запаморочення хвилюючий, приємний. Як я писала в статті про вибір – доторкнутися, і відчути, твоє, чи ні. І от у мене з тобою так. Я відчуваю тебе, торкаючись руки, тканини одягу, твоєї ніжної гладко вибритої ідеальної шкіри, твого волосся на потилиці, яке я гладжу, цілуючи твої найкращі в світі губи…

     

    І тоді вже ти, як повітря необхідний, з дужчим, і ще дужчим пристрасним поривом, ще більшої хвилі.

    Я чекаю на твій дотик, на твої руки, хочу відчувати їх на собі…

     

    Навчи мати, як ти, рівновагу, стриманість, хоча і ти…

    Ти — як неочікуваний гість мого життя, прийшов, коли я вірила, але не сподівалась. Дозволив бути з тобою примхливою, і погоджувався на мої умови, граючи цю гру. І ти таки вмієш бути імпульсивним і занадто розкутим.

     

    Я пам’ятаю, як мужність твоїх рук обвиває, стискає пригортаючи до себе. А дотик губ… твоя відповідь на моє очікування — цього завжди буде мало. Цілунків, як і слів не жалкуй, вражай, даруй, надихай…

     

    Я намагаюсь, вчусь тонути у відчуттях, і щоразу сповна насолодитись і запам’ятати, зберегти у своєму серці і пам’яті мить… ще одну мить.

    І я не помилилась, ти таки найкращий…

    Але якби ідеально все не було, є у нас «невеличкі розлуки». Дивно звучить? Проте як суворо і життєво. Та те все не головне, головне – кохання, воно для мене надважливе.

     

    Очікування нас ще більш зближують, терплячість додає пристрасті до наших спраглих тіл, я хочу почути: «Як я тебе хотів».

    А от і ще, я не згадала тих вчинків, що мені такі важливі. Знаки уваги, ніжні, особливі. Я пам’ятаю і люблю, згадати, думати про все, що було, розгадуючи сенс, натяк — що ти хотів сказати?

     

     Я тебе чекала влітку… І ти прийшов, як всі, просто посукавши в двері. Я звичайно, не особливо тебе до себе впустила. Хоч думала про те, якби все було, коли б ти прийшов, коли б ти цим літом був поруч.

    Ще повністю не прокинулась, мало що по дому встигла, себе до ладу не зовсім привела.

     

     Я думала ця зустріч буде особливою, я одягну найкращу сукню, високі найкращі підбори, але через те, що тебе не було вчора, розчарувалась в нашому «сьогодні».

     

    Veta на YouTube

    Твій стукіт в двері злякав, як чужий… Я не люблю гостей, але надія, що це ти одразу ожила, і не дочекавшись відповіді я відкрила тобі двері, впустивши в своє не ідеальне життя з ще не вимитим посудом, і не в платті… без макіяжу, але з повним любові серцем.

     

    Я так чекала, що просто до безтями думала, чи це реальність, чи ти все ж тут, чи ти поряд. Одразу в обійми, одразу цілунки, бо я сумувала.

     

    Коли такі зустрічі — немає часу розмовам, все погляди, ті такі потрібні дотики і спраглі обійми, що просто переповненні бажання «напитись» дорогої тобі людини, зануритись, відчути, відчути фізично реальність щастя.

    Я дуже чекала, я дуже вдячна тобі за те, що поруч, і твої слова щодо моїх успіхів і досягнень такі неоціненні,  все ж — для тебе. Для тебе я писала. Для тебе я гарна, для тебе намагаюсь… для тебе — Я.

     

    Хочу щоб ти мав найкращу. Хочу виправдати твій вибір, і тримати тебе цікавістю… бути для тебе, подобатись, говорити, дивитись, торкатись і знову те ж саме… любити!!! Любити тебе завжди.

     

    Може хто скаже, що заслуговувати любов – це не правильно, але  я можу сказати, що це справа мого життя. Мені цікаво намагатись покращити себе, і в черговий раз нам буде цікаво щось обговорити, і просто бути разом.

     

     Кохання — це хімія, і я – це хімія, що в русі… іноді шаленому, іноді поволі, з останніх сил. Варто тобі подути, і я — як полум’я, можу далі горіти, змінюватись, чи набувати інформації на вдосконалення.

     

    Все, що тобі варто знати, це те, що ти вчасно з’явився в моєму житті, хоча, як ми про хімію почали, то реакція в мене на тебе була мінлива. Ти ж мене зацікавив. Своїм одруженням розчарував, але не відштовхнув, і це не було так важливо.  Я поважаю твій простір, і ти повинен це знати. Далі ти ігнором мене вбивав, але згодом лікував одним таки словом.

     

    І є така думка, що варто перестати бігти, аби побігли за тобою. Можливо з тобою це спрацювало? Як на тебе ревнощі? Яке твоє відчуття… хоча я розумію.  І те все в минулому. Хоча і зараз я змушую тебе ревнувати щодня.

     

    Дозволь собі зараз відчути це приємне почуття, я взаємна, я кохаю тебе. Не бійся показувати свою любов, увагу і пристрасть. Так, твоя пристрасть мене захоплює. Поруч з тобою довго спокійно знаходитись я не можу, я тебе хочу…. Так.

     

    Ми довгі роки поруч, довгі роки разом, але я все одно боюсь того, що не вийде день хорошим  із-за бесіди, тому роблю пів кроку, одне слово вперед, і чекаю (хоч є що сказати, є почуття), але я чекаю, куди повернеш ти… що цікавить тебе, чого ти хочеш сьогодні? Надихнути чи знищити?

    Я не потребую багато, мало на що розраховую… хочу мати митті, хочу чути «КОХАЮ» на вушко… хочу цілунки.

     

    Ти черговий раз прийдеш після роботи, і цього разу я не робитиму, просто відкрию двері.

    Ти прийшов, і я зраділа, що ти поруч. Ти простяг руки, взяв мої. Я повернулась іти в іншу кімнату, і ти так ніжно зупинив, пригорнувся ззаду і поцілував шию, відгорнувши волосся. Згодом сильно притиснув, так мужньо, як робиш лише ти. Я просто віддаюсь тобі, просто з тобою — я тану, я інша. Після тебе — я інша.

     

    Така жіночна і щаслива, з задуманим і зачарованим поглядом, з собою поруч бачу лише тебе, спокійно сприймаю життя, бо ти є. В мене ти є.

     

    Я обійняла тебе за плечі, послабила краватку (яку сама тобі обирала), і почала розстібати сорочку…

    Розслабся, забудь про все на годинку.

     

    Так, ти такий розумний, і ввесь в роботі, все знаєш, і на тебе можна розраховувати. Та час тобі відпочити, просто бути поруч, бути зі мною. Хоча я впевнена, зі мною ти теж не можеш поряд просто бути…

    Твої руки, мужні, найкращі в світі руки… я відчуваю тебе через них.

    Твої губи — моя любов, обожнюю їх цілувати, не поспішаючи, смакуючи відчуття, цінуючи мить і насолоджуючись тобою…

     

    Я відчуваю твою палкість і нестримність, і вже не задаю дурних питань (чи кохаєш?), бо відчуваю. Мені досить цих шалених відчуттів, що ще довго не дають мені спокою, через які  всю ніч міркую про стосунки, згадую мить і момент. Та я і сама вже не кажу, що люблю… не набридаю.

     

    Але ти знай: я люблю, я кохаю, я обожнюю лише тебе. Хоча через роки ми стали інші, і це супер, бо я краща, та більше тобі подобаюсь. Ти вже по іншому можеш бути поруч, завжди поруч, а не іноді.

     

    Давай бути іншими, постійно відкритими і щирими, без лишніх слів, просто бути, бути разом. І знай: я готова бути з тобою чесна, для тебе немає меж, питай, коли щось цікавить, відчуття чи просто думки. Бо я, як казала вже, боюсь перейти якусь межу,  боюсь втратити тебе, і ти певне теж, це я зрозуміла сьогодні.

    Свято Закоханих

    «Дякую тобі за це свято, за цей день закоханих, дякую тобі за щирість, за те що без зайвих слів, лише ми… для мене важливо відчувати нашу близкість. Прошу, підтримуй мене, не шкодуй любові, такі відчуття можеш дати мені ЛИШЕ ТИ. І для мене зараз це надважливо. Багато важливих справ, яким потрібна я щасливою.

    Ти мотивуєш, ти надихаєш, ти даєш сил і поради. В мене не було прикладів і кумирів, але на щастя з’явився ти. І ти вплинув на мене, однозначно.

     

    Одне прошу, будь поруч завжди-завжди в моєму житті. Я дійсно боюсь, боюсь тебе втратити, а втрата для мене — це довго не бачити, втрата — це образа чи незрозумілість, яка не дає мені просто подзвонити, просто зробити крок, але я це долаю. І я чекаю.

     

    Але більш за все я боюсь втратити час, час який не повернеш, час який не буде моїм, хвилини, коли ти не був поруч… залишився буз поцілунку.»

     

    Секс

    «Наш секс, чому ми гаяли час? Хоча, може я тоді теж з своєї сторони мало була наполеглива, чи розкута, чи ???

    Звісно, мені цікаво, що думав тоді ти. Я дуже жалкую про втрачений час, адже з тобою дуже добре, хоча я не сумнівалась ще від тоді, як вперше побачила, від тоді, як доторкнулась до тебе, я бачу і я відчуваю — це дорогого варте, та багато означає.

     

    Та в мене для тебе є новина. Ось нещодавно навчаючись я дізналась, що секс — це не проникнення фізичне, це те саме відчуття, що зводить з розуму, не дає спати та штовхає на дії… відчуття задоволення — уже, тут і зараз, одразу, побачивши, збуджуючись, відчуваючи один одного — це вже секс. Тому це нам дуже в +, виявляється ми близькі набагато довше.

     

     Хоча було важко зрозуміти тебе, чекати… Це мене непокоїло, з цього я почала, і на цьому акцентую. Зроби мене ще щасливішою, даруй мені себе частіше і частіше, просто будь поряд, ділись коханням через слова, часом та дотиками- це безцінне для нас обох. Це наша історія, це диво, і просто космічні емоції, бо ти мене просто зводиш з розуму, і я на тебе ніяк не можу ображатись. Роби нарешті більше перших кроків, ти бачиш — мені так пасує щаслива посмішка. Мені пасуєш ти…»

     

    Жарти

    «Ти вже жартуєш зі звичайних моїх слів про вечір, роботу, переводячи сказане у двоякість з натяком на інтим. Це вже так приємно, хоча незвично. Так, звісно, продовжуй відкриватись, бути собою, бути відкритим зі мною, просто — бути близьким. Бо ти чудовий».

    Ревнощі

    «От за ревнощі ти звісно мене пробач, так звісно, є чому, пробач. Як кажеш «ти гарна, маєш прихильників та подобаєшся», але цю гарну просто заводиш ти…

     

    А хлопці, що були у мене тоді — дійсно прихильники, але для того, щоб як у всіх, а на справді свої поцілунки я берегла для єдиного. Як тепер розумієш — я берегла себе для тебе.

     

    Ще й досі я впізнаю тебе з далеку, бо ти для мене такий рідний, найкращий і близький. Пам’ятай свою значимість у моєму житті, пам’ятай про роки (не  твої, а наші спільні), вони теж — показник. Ми разом давно! Та звісно цілуй, довше, ніжніше, сильніше, кохай довго-довго… будь просто поруч, кажи, кажи слова любові… повні почуттів і сенсу чи сексу.

     

    Я хочу ставати кращою з твоєю мудрістю і підтримкою, від тебе я багато перейняла, і це допомогло стати тою, якою яка я зараз є. Обожнюю тебе за все, і моя дорослість в кроці, кроці назад — щоб вибачитись, кроці вперед — щоб поцілувати тебе.» І я це повторюватиму.

     

    Вік

    Твій вік для нас обох лише +, не привід для відмовок,  будь поряд, і ти бачиш, ці розмови інших — лише розмови,  а для нас — можливість  за можливістю, що зближають.

     

    Сон

    «Ти мене здивував тим, що ти мене бережеш, кажучи, що вночі — час спасти, в ранній час треба спати…»

    «Це мене дивує, це мені приємно, бо я звикла вимагати з себе більшого, ставити плани, цілі і рухатись — як ти казав. Але твоє «бережи себе»  змушує задуматись. Але ти ж знаєш, після тебе, після того, як ти мене надихнеш, мені ще довго немає спокою.

     

    Вдень я відволікаюсь, а вночі я живу тими поцілунками, що кращі в світі, відчуттями, що приємніші всього. Живу тобою, живу з тобою. Це мене так надихає, що я просто не відчуваючи часу пишу те, що відчуваю, про що думаю не претендуючи на те, що ця книга стане історією з світовим ім’ям.

     

    Хоча я цього хочу, я мрію бути відомою, але моє завдання зараз зберегти це, це що є, і я сама читатиму те, що пишу зараз, і відчуття, які я пишу може комусь допоможуть зрозуміти себе, свою кохану людину, і не вагатись, не чекати, коли все вже відбувається, коли той самий емоційний секс вже на найвищому рівні збуджує, і робить кохання сенсом – тим, що є основою життя.

     

     Це все мене тримає роками, намагатись бути кращою для тебе, намагатись подобатись, долати перешкоди і мати досягнення, що тебе потішать. Реалізованість і мені дає ті крила впевненості, якими я лечу до тебе, розуміючи, що я гідна тебе, гідна справжнього кохання і щастя не лише цими дитячими «Тому, що я така», «Тому, що я є», а тим, що я живу без надії, не покладаючи на тебе своє життя, але від тебе я чекаю почуттів і дій. Знай, ти — найкращий. Люблю».

     

    Ти зараз даруєш надії одна за іншою, і це приємно вражає. Я чекаю, і це приємно тішить результатом. А в допомогу мені доля і всесвіт, я прошу — я отримую. Отримую і тебе — це неоціненно. Приємно — мені приємно.

     

    Відштовхнув

    І знову сумно, і не вперше сльози просто падають на це жахливе підвіконня. Ти знов готовий відмовитись від «нас», ти знов боїшся зробити крок, і хоч трохи пройти далі. Ти боїшся що я звикну? Я вже звикла.

     

    Ти боїшся, що покажеш мені, як то воно з тобою, і я захочу забагато… Ти боїшся… ні!!! Ці слова не притаманні тобі, ти інший. Ти просто занадто мій, ти розсудливий. Ти любиш… Ти любиш??? Я серед ночі з усіх сил душі і почуттів подумки кричу в твій сон… повторюю, благаю, скажи. Залиш мені, дай запам’ятаю…

     

    Наше життя — як кардіограма, то надія, то падіння. Падіння, яке стає днями, в яких я намагаюсь уявити себе без тебе, ту, яка не думає, не дивиться, не мріє… І знову ми типу миримось, і вірю і нічого…

     

    Або ти таки робиш мене щасливою, і я — не я… Я потребую ще «дози», яка може бути регулярна, чи по призначенню, але ти суворий, ти проти «ліків», коли хочу я. А я вже не чекаю… Так і живем, і ці межі, ці відстані жахливі, я ненавиджу ці зигзаги, в мені — частина тебе, яка вже любить стабільність, запис на прийом.

     

    Всесвіт

    Ти знаєш, всесвіт і я — друзі. Іноді я отримую від тебе те, що мені потрібно, а мріяти, певне, треба масштабніше, або погрожувати? Жартую, в наших стосунках я хочу бути ніжною… тою, якою стою при твоєму дотику.

    А в житті, так, я можу «нафіг зв’язати і викрасти», бо «добісило» — трохи дослівних емоцій.

    А у вересні в мене було бажання записатись на бокс, чи забити колежанок малоточком для відбивних, а в цілому — я добра. Ну ти знаєш…

    Дай мені, що я прошу. Буду вдячна — лаконічно і ввічливо?

     Рецепт:

    1 Слова кохання

    2 Перший крок

    3 Обійми

    4 Поцілунки

    5 Далі — до готовності.

     

    Дзвінки

    Ну ти ж розумієш, я дзвоню  не лише коли в мене все погано, чи мені щось потрібно, а коли не дзвониш ти.

    Тимчасово

    Я пам’ятаю, ти казав мені типу, що когось собі іншого знайду. Так от, якийсь жах, я нікого не шукала. Бо справа не в заміні. Я зрозуміла, що замітити тебе кимось просто неможливо.

     

    Сім’я

    У сім’ї має все бути спокійно, щоб чоловік не ревнував? Кажуть що так, але ці ревнощі… Бо як тримати тебе в цікавості без ревнощів? Але знай, я люблю тебе, і ти перший в моєму житті.

     

    Старість

    Це коли люди нікуди-нікуди не ходять. От і я тобі кажу: Запроси кудись!

    Ти такий — куди?

    І тут я тобі прикладів накидала.

    Вийшли на вулицю, на щастя часи на літній час не перевели, поцілувались…

    — Романтично?!

    — Так, дуже.

    Обійшли будинок — мрія.

    В ліфті разом в обіймах — вечір ідеальний.

    Такі вже ми.

    Але ж так любимо? А?

    Раніше я була спонтанна, зараз –зла, як не по плану.

    Раніше не їсти було норма, зараз — трагедія.

    Раніше думала, що мислю доросло (хоча по зрівнянню з іншими я ще й мудра) — зараз думаю, яка була дура.

    Старість вона підкрадається, але я з нею дружу, ні, я з нею живу. Ми разом.

     

    Обручка

    Де моя обручка? Чому ти не пита?

    Давно уже не ношу. Насправді ж в нас зима.

    Такі от рими вийшли.

    Не пальці а слова.

    Потрібні, щоб у танці кружилась голова.

    Та ні. Насправді треба.

    І погляд, й пальці і слова

    А передує погляд — в завершення тіла.

     

    Цілуй мене нижче

    Стою я красива, на шпильках нога

    А ти все цілуєш — оце так дива

    Ще зовсім не давно, тебе я шука

    Тепер чую все нижче-спустилась рука.

    Цінуй час, бо в нас часу менше і менше, дій…більше дій. Якщо я тобі потрібна рухайся в мій бік.

    Позитивно роман завершився, а життя триває. Сподіваюсь я матиму ще спогади, буде більше романтики, твоїх дзвінків і кроків-кроків до мене.

    Обіймаю, ну ти знаєш як.

     

    Цьом ммм

    Твоя дівчинка.

     

    Обожнюю і дякую долю. Чекаю.

    Про автора

    Вєта Базюк — автор багатьох історій про кохання на російській та українській мовах. Пише з 12-ти років. Має до десятка друкованих книг. майже всі роботи можна прочитати на сайті basyuk.com.

    Натхненням слугує спостереження та власний досвід. Але, як каже автор: «Про особисте писати важче, є певний острах і обережність, бажання не перейти межу. Тому про особисте пишу без прикрас. Мною керує те, що моє, моменти із пам’яті і фантазія, як мрія, план. Ціль книги — акцент на почуття і відчуття, бажання донести тобі все, як є і надихнути тебе на кохання, що стане початком нової книги».

     

     

     

     

    Ляля на YouTube

    Поделиться в соц. сетях

    Опубликовать в Google Buzz
    Опубликовать в Google Plus
    Опубликовать в LiveJournal
    Опубликовать в Мой Мир
    Опубликовать в Одноклассники

    Оставить комментарий

    Вы должны Войти чтобы оставить комментарий.