Про кохання

Отже, поговоримо про кохання. За книгою Джо Вітале «Ключ» є чотири види кохання:

-дозвіл

-прийняття

-схвалення

-вдячність.

Я думаю, у нас є ці  чотири, у мене точно. А чи навзаєм?!

 Ще за книгою Джо Вітале – «Опір (почуттям) є універсальною «морозильною камерою» для них. Тож чотири види любові розтоплюють закрижанілі почуття і дають енергії рухатись».

Тому, коли я хочу провести з тобою час, чи поговорити, намагаюсь робити крок до цього, крок  тобі на зустріч. І рахую прекрасно бути закоханою, знаходжу це почуття корисним для обох, бо справжнє почуття не має негативу. У мене для тебе лише бажання приносити тобі радість і отримувати задоволення від твоєї присутності. Це справді захоплююче почуття, таке, що створює потім настрій, дарує відчуття щастя. Надихає творити далі, як свої проекти, так і нашу історію.

А за книгою Еріха Фромма «Мистецтво любові» «Любов не є почуттям, спроможним охопити будь кого» (ст17.)

Можливо це і так, бо спостерігаючи за деякими людьми, що стверджують, що нікого не люблять і не любили. Я не знаходила відповіді на це питання. Чи буває так? А може вона любила, але намагається втекти від тих почуттів і себе шляхом багатьох стосунків після — думала я. Тепер, читаючи цю книгу, я зрозуміла, що можливо початок цьому від зародження, народження, дитинства. Та це вже анатомія і психологія, може не тільки.

Про кохання…

Тож дійсно любов — це мистецтво, а не те, що ми звикли бачити навколо, жалюгідний обмін чи навіть обман. За квітку і комплімент, дехто ладен на близькість у перший день. Та пам’ять назавжди (якщо вони при пам’яті), жалкування або ж вмовляння себе, що нічого страшного, «на помилках вчаться» з ними продовжує жити. Та краще вчитись не на своїх помилках. Не поспішати, а краще дивитись і спостерігати за парами, чи за залицяльниками без очікувань. Перевіряти, попросивши елементарну допомогу. Чи просто читати гарні повідомлення декілька днів (звісно, якщо людина того варта), зрозумівши в решті решт, як багато в світі «не твого». Або просто дати час, більшість не проходять випробовування часом.

Я вважаю за важливе правило говорити, при спробах залицянь і натяків, що «до стосунків відношусь серйозно». Що «Я вже закохана» — реакція на ці фрази буває доволі дивна. Автоматичне «Я теж», та «нічого це не завадить» одразу говорить про цінність і мотиви. Врешті, ти  не втрачаєш час, і звісно, вміння сказати про свою позицію, поважаючи вибір інших. І не стати «черговою», втративши свою цінність, зберегло мені не одні дружні відносини.

І дійсно, особисто в мене любов — це теж мистецтво. Цінне, важливе, в деталях. Коли я добираю слова про кохання для нього в листах і зовсім не думаю при зустрічі. Лише милуюсь і намагаюсь запам’ятати відчуття.

Я насолоджуюсь (звісно іноді себе критикую, треба було по іншому і т.д.), але краще бути поруч і щасливим ніж зовсім не бути.

Моє мистецтво любові у розмові поглядами, у відчутті і еротиці дотиків до тканин одягу, дотиків пальців…губ.

У нас дійсно мистецтво Любові

Звісно моя любов з очікуваннями (слів, обіймів, що такі міцні, я щодня в очікуванні твоєї ініціативи першим цілувати мене так сильно… Мені так подобається, коли ти мене підіймаєш). І дійсно безкорисливість — то міф, я хочу тебе поруч чим довше. Хочу цих відчуттів, які виникають саме від тебе. І тобі навзаєм я можу теж бути корисною, як любити і дарувати емоції, так і турботу. Дозволь мені отримувати і дарувати тобі відчуття. Просто дозволь!!!

 І, звичайно, я надзвичайно щаслива любити, і любити саме так. Любити саме тебе.

У тебе все гарне, голос, який я намагаюсь почути, коли це вкрай важливо і необхідно. Я отримую задоволення від тебе щоразу!

Очі, руки, губи…. Я ВСЕ ЛЮБЛЮ.

Назавжди твоя я.